До Дня народження Великого Кобзаря

У поезії українських митців образ Тараса Шевченка є символом української державності, української нації, національної єдності українців, символом поступу до внутрішньої свободи, чесності, правди, самовираження, символом, що надихає жити, боротися, кохати - як вічна святиня, як уособлення найвищого розуму і непізнаного духу, як невмируща душа і пам'ять української нації... 

Всі його ми батьком звемо,

Так від роду і до роду: 

Кожний вірш свій і поему 

Він присвячував народу.

Він любив усе прекрасне 

Все ненавидів потворне, —

І його ім’я — незгасне, 

Світлий образ — неповторний.

Чисту матір і дитину 

Він прославив серцем чистим, 

Всю осяяв Україну 

Поглядом він променистим.

Ось чому в сім’ї великій,

У цвіту садів прекрасних 

Буде жити він вовіки,

Як безсмертний наш сучасник.

(Максим Рильський)

 Не поет — бо це ж до болю мало, 
Не трибун — бо це лиш рупор мас, 
І вже менш за все — «Кобзар 
Тарас» 
Він, ким зайнялось і запалало. 
Скорше — бунт буйних майбутніх 
рас, 
Полум'я, на котрім тьма розтала, 
Вибух крові, що зарокотала 
Карою за довгу ніч образ.

(Євген Маланюк)

Струни  зрячі,  вічні  струни
Ти  торкнеш  рукою  -
Попливе  вкраїнська  пісня
Та  й  Дніпром-рікою.

Хвиля  пісні  -  вища  й  краща,
То  лагідна  знову...
Ой  Тараса  думи  віщі  -
Для  душі  розмова!

(Володимир Підпалий)